Психо-соціальна адаптація - це складний багаторівневий і ієрархічний процес взаємодії особистості та соціального
середовища, що приводить до правильному співвідношенню цілей і цінностей особистості та групи, це процес узгодження і зміни властивостей спілкуються систем. У самому широкому сенсі психо-соціальна адаптація є процес взаємодії особистості з соціальним оточенням за допомогою спілкування у сфері суспільних і міжособистісних відносин.
Деякі дослідники вважають, що подолання проблемних ситуацій можна вважати процесом психо-соціальної адаптації особистості, в ході якої вона використовує придбані на попередніх етапах свого розвитку та соціалізації (тобто спілкування) навички та механізми поведінки або відкриває нові способи поведінки і вирішення завдань, нові програми і плани внутріпсихічних процесів.
Характерними рисами проблемної ситуації є:
1. відчуття особистістю наявності блокади, коли виникає перешкода перед її цілеспрямованою діяльністю;
2. переживання труднощі, яку належить подолати;
3. тимчасове незнання способів, шляхів вирішення завдань, виходу із ситуації, способів її перетворення;
4. необхідність прийняття якого-небудь рішення.
Інший напрямок у розумінні адаптації до навколишнього соціальному середовищі представляє її як процес, у якому особистість не тільки пристосовується до середовища, але й активно взаємодіє з нею.
Деякі вчені йдуть далі і помічають, що в залежності від рівня особистісного розвитку суб'єкт з істоти, усваивающего накопичений людством досвід, перетворюється на творця цього досвіду.
Зміст процесу психо-соціальної адаптації буде розкриватися у взаємодії двох тенденцій: пристосування і пристосовування, тобто такого перетворення соціально-психологічних явищ в малій групі, які необхідні для приспосабливающейся особистості. Виділяють кілька форм психо-соціальної адаптації:
1. незащитную (целеобразованіе, раціоналізація),
2. захисна (за допомогою захисних механізмів: придушення, витіснення, самообмеження, агресія та ін.),
3. змішана (використовуються кошти незащитную і захисної форм),
4. девіантна (використовуються незвичайні для суспільства механізми, в результаті виникають конфліктні відносини).
Форми адаптації незащитную і змішана є позитивними, оскільки призводять до адаптації, а девіантна і захисна форми є негативними, бо адаптації не відбувається або навіть якщо вона і відбувається то в дуже жорсткою, конфліктної формі.
У результаті взаємодії з навколишнім соціальним середовищем може виникнути адаптованість - такий стан взаємовідносин з соціальним оточенням, коли особистість продуктивно задовольняє свої потреби, розвиває творчі здібності, а вимоги й очікування узгоджені. Може виникнути дезадаптированности - переживання тривалих зовнішніх і внутрішніх конфліктів без знаходження форм поведінки, необхідних для їх вирішення.
Загрузка...