Спосіб життя - це сукупність типових видів життєдіяльності кожної окремої людини і людських спільнот. В екології
людини спосіб життя завжди розглядається в єдності з умовами життя. У повсякденному спілкуванні і в літературних джерелах поняття способу життя використовують стосовно до окремих людей, окремим групам людей і суспільству в цілому. Наприклад, стосовно до окремої людини говорять: «Він веде замкнутий спосіб життя» або по відношенню до спільності людей кажуть «американський спосіб життя». Поняття «спосіб життя» дозволяє комплексно розглядати основні сфери життєдіяльності людей: їхню працю, побут, громадську активність, політичні пристрасті, культуру, відносини до свого і чужого здоров'ю, мотиви того чи іншого демографічного поведінки.
За даними деяких учених спосіб життя формує здоров'я і займає приблизно 50-55% питомої ваги всіх факторів, що діють на людину. Існує два протилежних положення в способі життя - здоровий спосіб життя і нездоровий спосіб життя.
Здоровий спосіб життя це:
- ➢ повноцінний відпочинок,
- ➢ активна життєва позиція,
- ➢ задоволеність роботою,
- ➢ фізичний і духовний комфорт,
- ➢ гармонійна атмосфера життя,
- ➢ висока медична активність,
- ➢ економічна і матеріальна незалежність,
- ➢ психофізіологічна задоволеність в сім'ї,
➢ регулярна фізична і рухова активність.
Нездоровий спосіб життя це:
➢ неповноцінний відпочинок,
➢ соціальна пасивність,
➢ незадоволеність дійсністю, перевтома,
➢ порушений режим харчування,
➢ низька медична активність,
➢ порушені сімейні відносини,
➢ зловживання алкоголем, наркотиками, курінням,
➢ гіподинамія.
Споживання населенням матеріальних і духовних благ, ступінь задоволення потреб в цих благах в певний момент розвитку суспільства характеризують його рівень життя. Рівень життя відображає добробут населення, добробут всього суспільства і кожної людини, йому властива система кількісних і якісних показників. У їх число входить обсяг реальних доходів, структура споживання продовольства, товарів і послуг, динаміка цін на основні предмети споживання, розмір квартплати, комунальних платежів, податкових виплат, транспортних витрат. Рівень життя враховує величину соціальних виплат, тривалість робочого часу, житлово-побутові умови, можливість користуватися загальнодоступними благами (відпочинок, туризм, спорт і т.д.) та ін. При отриманні реальної картини рівня життя прийнято вважати вартість так званого споживчого кошика, що включає в себе набір основних благ і послуг, життєво необхідних для задоволення потреб людини.
Поняття «рівень життя» включено в більш широке поняття, що отримало назву якість життя. Його пов'язують з питанням про цінність життя і сенс існування. За допомогою цього поняття прийнято позначати тобто сторони суспільного і індивідуального життя, які не піддаються тільки кількісним характеристикам і вимірам. Якість життя можна розглядати як комплексну характеристику економічних, політичних, соціальних та ідеологічних чинників, що визначають становище людини в суспільстві (з особливою увагою до духовної сторони життя людини).